«Часто таке буває у житті

Що всю душу у дітей вкладаєш

Ну а потім так, на самоті

Віку свого сумно доживаєш»

Учні опорного закладу разом з педагогами відвідали будинок престарілих в селі Друхів. Привезли заздалегідь підготовлені подарунки та частинку добра, віри і теплоти.

По дорозі думки були далекі від того, щоб ідеалізувати цей заклад, проте перед будівлею, де проживають старенькі люди, песимістичний настрій дещо розвіявся. Ми побачили оточену деревами, велику й затишну територію, місця для клумб, гарні дерев’яні бесідки та лавочки для відпочинку.

У приміщенні зроблений ремонт, скрізь було чисто і охайно. Видно, що про підопічних добре дбають і ставляться з повагою.

Привітно зустрів нас обслуговуючий персонал закладу на чолі з завідувачем Столярчуком Ігорем Федоровичем.

В кімнаті для відпочинку нас чекали старенькі люди, для яких учні підготували невеличкий концерт. Артистичність дітей, душевні пісні та вірші – усе це створило святковий настрій і захопило присутніх. Діти привітали людей похилого віку з прийдешніми новорічними та різдвяними святами і подарували подаруночки. Старенькі не обділені увагою і турботою працівників, нагодовані і мають дах над головою. Проте їхні очі, в яких глибина болю і почуття самотності здатні охопити Всесвіт, не змогли залишити нас байдужими. У кожного з цих двадцяти семи облич є своя історія, життєва дорога. Хтось залишився без дітей, хтось – без рідних. Такі люди мріють, щоб на них звернули увагу. Адже час і небайдужість – найдорожче, що людина може подарувати іншим. І які б там не були чисті кімнати і належний догляд, ці люди хочуть отримати хоч крихту уваги від рідних, небайдужих людей, заповнити порожнечу душі.

Це відчулося в словах подяки, які були адресовані нашим учням. А діти віднеслися до всього не по роках по-дорослому: виважено і мудро. Може вони ще до кінця не розуміють, що таке печаль, біда, самотність, але мають добре серце, вміють співчувати, все роблять – від душі. Посмішки, радість в очах дітей та дорослих зігрівали серця та творили атмосферу доброзичливості, святковості.

Після відвідування даного закладу не полишала думка: які б сприятливі умови не були створені для одиноких людей, вони живуть без родини, а її – нічим не замінити. Кожна людина робить своє майбутнє – воно у наших руках, якщо будемо небайдужі до одиноких, стареньких людей, то й самі житимемо у гармонії. Адже принцип бумеранга завжди працює: повертається як заподіяне комусь зло, так і добро.

Будьмо милосердними, долучаймося до добрих справ!